Державна установа «Центр пробації»

Державну установу «Центр пробації» створено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р «Про утворення державної установи «Центр пробації», підпункту 13.1 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228.

Положення про ДУ «Центр пробації» затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2019 № 3440/5 «Про утворення Державної установи «Центр пробації».

Відповідно до вказаного положення, ДУ «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін’юсту.

Діяльність Центру пробації спрямовується та координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов’язків.

Основними завданнями Центру пробації є:

  • організаційно-методичне та практичне забезпечення завдань пробації відповідно до принципів, закріплених законодавством про пробацію;
  • здійснення наглядової пробації, соціально-виховної роботи із засудженими, до яких застосовано пробацію, забезпечення судів інформацією, що характеризує обвинувачених (досудові доповіді);
  • виконання кримінальних покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
  • здійснення контролю за виконанням покарання у виді штрафу;
  • здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, а також звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
  • забезпечення направлення засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, до кримінально-виконавчих установ відкритого типу;
  • виконання адміністративних стягнень у виді громадських робіт та виправних робіт;
  • організація підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
  • організація взаємодії та контролю за діяльністю уповноважених органів з питань пробації;
  • моніторинг ефективності заходів пробації та розробка пропозицій щодо їх удосконалення і подальшого розвитку пробації в Україні з урахуванням міжнародних стандартів пробації;
  • забезпечення взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, судами, установами та організаціями, науковими та навчальними закладами з питань реалізації завдань, визначених законодавством про пробацію;
  • формування вимог до професії та кваліфікаційних характеристик персоналу Центру пробації, підрозділів уповноважених органів з питань пробації та підготовка пропозицій щодо його відбору та навчання;
  • створення ефективної комунікації Центру пробації, уповноважених органів з питань пробації та громадськості, що базується на принципах прозорості, довіри та партнерської взаємодії;
  • здійснення міжнародного партнерства у сфері пробації;
  • складання проекту кошторису видатків на утримання Центру пробації, уповноважених органів з питань пробації з обґрунтуваннями та детальними розрахунками;
  • підготовка пропозицій до паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання.
Читайте также:  Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт

У світі пробація існує вже понад 200 років, але для України тільки5 лютого 2020 року відзначалася 5-та річниця з дня прийняття Верховною Радою УкраїниЗакону України «Про пробацію», який наблизив Україну до міжнародних стандартів, визначив організаційно-правові засади для створення пробації Українита забезпечив впровадження у державі нової системи заходів кримінально-правового характеру.

Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Тобто – це система виконання покарань без позбавлення волі, орієнтована не лише на контроль та нагляд за засудженими, а й на надання соціальної підтримки, консультаційної та психологічної допомоги у напрямі зміни умов життєдіяльності правопорушника,реабілітації та ресоціалізації клієнтів пробації, створення системи реінтеграції правопорушника, щоб людина могла жити у суспільстві, не вчиняючи правопорушень.Пробація – цивілізований шлях роботи із правопорушниками, який довів свою ефективність в Європі з точки зору зорієнтованості на убезпечення суспільства та попередження вчинення повторних злочинів особами, які їх вже вчиняли. Це дає свій позитивний результат, оскільки людина не відірвана від сім’ї та соціуму, тобто вона не втрачає ті соціальні зв’язки, які вона може втратити у неволі.

Головною метою пробації є забезпечення безпеки суспільства (громади) шляхом запобігання вчиненню правопорушень, надання суду інформації, що характеризує обвинувачену особу для прийняття справедливого рішення про міру відповідальності (складення досудової доповіді), організація виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, контроль за особою, яка вчинила правопорушення, а також допомога, спрямована на підтримку такої особи в суспільстві (консультації, мотивування до змін, сприяння у вирішенні проблемних питань та допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі, в адаптації до життя в суспільстві.

Пробація складається з трьох видів, які обумовлені особливостями правого статусу суб’єктів пробації:

1. Досудова пробація застосовується на етапі судового провадження щодо осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, та полягає у складанні досудової доповіді — письмової інформації, що характеризує особу обвинуваченого. Досудова доповідь готується за спеціальною науково обґрунтованою методикою, яка визначає можливий ризик вчинення правопорушником повторного злочину, конкретні умови його життєдіяльності, що мали негативний вплив на його поведінку, а також пропозиції щодо можливих шляхів усунення такого негативного впливу засобами пробації без ізоляції від суспільства (адже така ізоляція нерідко сприяє подальшій десоціалізації та криміналізації правопорушника).

Читайте также:  Профілактична робота Захарівського районного сектору з питань пробації із неповнолітніми правопорушниками

2. Наглядова пробація — це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів відносно осіб:засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів.Підставою для застосування наглядової пробації закон визначає відповідні судові рішення (вирок суду, ухвала суду) або акт про помилування, яким покарання у виді позбавлення або обмеження волі замінено на більш м’яке.

Нагляд — заходи, які здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом за індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги; сприяння працевлаштуванню; залучення до навчання; участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності; проведення індивідуально-профілактичної роботи (кейс-менеджмент або індивідуальне ведення справи).

Наглядова пробація також передбачає реалізацію пробаційних програм, якіпризначаються за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити (програми психологічної корекції та програми соціальної адаптації, спрямовані на усунення негативних факторів, що впливали та можуть в подальшому впливати на поведінку правопорушника).

У період наглядової пробації Закон України «Про пробацію» дозволяє залучати до здійснення заходів нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи волонтерів пробації — фізичних осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, уповноважені органом пробації на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі. Залучення особи до волонтерства у пробації, здійснюється органом пробації за письмовою заявою цієї особи після проходження співбесіди з працівником органу пробації та заповнення анкети волонтера пробації шляхом внесення до списку волонтерів пробації за рішенням керівника органу пробації.Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів, контролем за дотриманням засудженими обов’язків, визначених законом та покладених на них судом, передбачає можливість лише участі волонтерів у таких заходах. Про результати здійснення наглядових заходів та стан дотримання засудженим умов нагляду волонтер пробації повідомляє працівника органу пробації, але заходи щодо припинення порушень, у тому числі щодо притягнення порушника до відповідальності, приймає виключно працівник пробації.

Читайте также:  Профілактична робота Захарівського районного сектору з питань пробації із неповнолітніми правопорушниками

3. Пенітенціарна пробація — це підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання, влаштування до закладів охорони здоров’я та сприяння в адаптації до життя у суспільстві.За зверненням адміністрації установи орган пробації за обраним місцем проживання засудженого після звільнення спільно з державними органами та органами місцевого самоврядування сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у: визначенні місця проживання після звільнення; влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених; госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги;працевлаштуванні працездатних осіб.

У 2018 році у складі Міністерства юстиції України було створено центральний орган управління діяльністю пробації – Державну установу «Центр пробації», що координує та здійснює нагляд за діяльністю 24 філій та 560 уповноважених органів з питань пробації  (в складі яких створено 13 секторів ювенальної пробації) по всій Україні, діяльність яких забезпечують 2,963 тис. працівників (юристи, фахівці із соціальної роботи, психологи).

Пробація України — можливості для змін! Це слоган пробації України, який містить багатогранну філософію таких можливостей — від зміни правосвідомості та життя окремого правопорушника, зміни підходів до реабілітації правопорушників, прав жертв правопорушення та інтересів громади — до зміни суспільства і держави у цілому.Завдяки плідній співпраці з громадськістю, волонтерами пробації, органами державної влади та місцевого самоврядування ми рухаємося в напрямку позитивних змін життя як окремої людини, так і держави вцілому, повноцінно та якісно надаємо різносторонню, індивідуально сплановану допомогу у вирішенні криміногенних потреб,сприяємо в отриманні необхідних соціальних, психологічних, юридичних, медичних та освітніх послуг,сприяємо виправленню та ресоціалізації засуджених,мотивуємо до позитивних змін особистості та поліпшенні соціальних стосунків,проводимо заходи виховного, патріотичного та пізнавально-інформаційного характеру. Пробація надає такі переваги:убезпечення громади від вчинення повторних злочинів;справедливе здійснення правосуддя; зниження злочинності; зниження кількості ув’язнених осіб; має позитивний економічний ефект: утримання правопорушника у місцях позбавлення волі набагато дорожче для держави, ніж перебування на пробації, а також залишаючись у суспільстві особа не втрачає роботу та сплачує внески у держбюджет;дотримання міжнародних стандартів; можливість змінитись та попередити травматичний впливна особубез перебування у місцях позбавлення волі (ізоляції від суспільства);збереження сімейних стосунків та зв’язків у громаді; збереження роботи та житла;  позитивний соціальний ефект: особа не втрачає соціальні зв’язки та має шанс створити сім’ю.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *