Бекешкіна: У нас будь-кого, хто бігає з анкетами і щось рахує в відсотках, називають “соціологом”

…Отже, сьогодні про найбільш типові помилки у розумінні (вірніше, не розумінні) результатів соціологічних опитувань. 

1. Розповсюджуються опитування, проведені невідомо ким і невідомо, як – від якихось невідомих начебто «фірм», те, що я називаю «рога і копита». Чомусь у нас будь-кого, хто бігає з анкетами і щось рахує в відсотках, називають «соціологами». Шановні, ну не вважаєте ж ви будь-кого, хто щось пише на паркані, – журналістом? 

2. Ще дуже дратує саме словосполучення «фірми-одноденки». Забудьте назавжди!! Немає ніяких «фірм-одноденок». Щоб створити професійну фірму, яка проводить опитування, треба вкласти купу грошей і часу, відшукати спеціалістів по усій країні (а вони всі вже зайняті), знайти людей і провести навчання інтерв’юерів і ще багато-багато всякого. Що, хтось це буде робити задля єдиних виборів? Насправді таких фірм і немає, є назви, часто схожі на назви реальних фірм (наприклад, «Рейтинг+») і є «говорящі голови», які не мають жодного стосунку до соціології. Тобто якщо ви зустрічаєте «фірму», яка вигулькнула під вибори – в топку! 

3. При інтерпретації результатів не звертають увагу на такий показник, як «статистична похибка вибірки», про який соціологи завжди пишуть при описі вибірки. Соціологічні опитування мають певну межу точності, тобто, якщо при 2000 опитаних статистична похибка становить 2.3%, значить, відмінності менше цього відсотку не є значимими. При більших вибірках похибка менша, але вона завжди є. 

От і розміщували журналісти на другому-третьому-четвертому-п’ятому місці кандидатів, між якими була різниця у 0.5%-1%-1.5%-2%, тобто яка не виходила за межі можливої похибки. Звісно, у різних фірм відхилення могли бути в різний бік, і скільки ж було галасу, що в одних на друге місце виходить один кандидат, а у другої – інший, хоча насправді жодні висновки щодо другого, третього чи четвертого місця при такій різниці не випливають. 

4. Поки немає остаточного списку кандидатів, результати за різними списками можуть відрізнятися. Скажімо, якщо у списку 30-35 прізвищ, то у лідерів буде на пару відсотків менше, ніж там, де у списках 15-20 кандидатів. Якщо, скажімо, у списку був Гройсман, то у Порошенка одразу на пару відсотків менше. Має істотний вплив і час проведення опитування. Скажімо, наше було останнім у 2018 році, закінчилося 25 грудня, отже, застало усі події, пов’язані з Томосом, тому рейтинг Порошенка зріс на кілька відсотків. І який піднявся гвалт! 

4. Результати опитувань представляють як прогноз. Ну от з недавнього: одна журналістка у своїй статті написала, що, начебто, за прогнозами «Дем. Ініціатив» у другому турі з Порошенком гідно (!!!!!) перемагає Зеленський. Хоча насправді опитування другого туру поки що взагалі не дають підстав для прогнозів, оскільки в них визначилися поки що 40% виборців. 

А оскільки результати опитувань сприймаються прямо як прогнозування майбутнього результату, то потім і дорікають соціологам, що їх результати не співпадають з результатами виборів. Та не можуть вони співпадати, оскільки в опитуваннях завжди є ті, хто не визначився. Приміром, на останніх парламентських виборах 2014 року за тиждень до виборів було 25% невизначених. Звичайно, будь-які прогнози мають будуватися в першу чергу на даних опитувань, але й враховувати чимало інших чинників. 

Ну поки що все…

Ірина БЕКЕШКІНА

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *